Організація корекційно-педагогічного
процесу з
гіперактивними дітьми повинна відповідати двом
обов'язковим умовам:
1.
Розвиток і тренування слабких функцій слід
проводити в емоційно привабливій формі, що істотно підвищує переносимість
пропонованої навантаження і мотивує зусилля з самоконтролю. Цій вимозі відповідає ігрова
форма занять.
2.
Підбір
таких ігор, які, забезпечуючи тренування однієї функціональної здатності,
не покладали б одночасної навантаження на інші дефіцитні здібності, бо відомо, що
паралельне дотримання двох, а тим більше трьох умов діяльності викликає у
дитини істотні ускладнення, а часом просто неможливо виконати.
Навіть при всьому бажанні гіперактивна
дитина не може виконати правил поведінки на уроці, вимагають того, щоб він сидів спокійно, був уважним і
одночасно стриманим протягом досить тривалого часу. Звідси основна умова
розвитку дефіцітарних функцій у цих дітей - пред'являючи дитині гру, що вимагає
напруги, зосередження, утримання та довільного розподілу уваги, слід до
мінімуму знизити навантаження на самоконтроль імпульсивності і не обмежувати
рухову активність. Розвиваючи посидючість, не варто одночасно напружувати
активну увагу і пригнічувати імпульсивність. Контроль за власною
імпульсивністю не повинен супроводжуватися обмеженням можливості отримувати
"м'язову радість" і може допускати певну частку неуважності
уваги.Проведена нами психокорекційна та
корекційно-педагогічна робота представляє собою комплекс розвиваючих ігор, що
дозволяють ізольовано впливати на окремі складові синдрому гіперактивності
(Шевченко Ю.С., 1997; Шевченко Ю.С., Шевченко М.Ю., 1997). Так, нами було
виділено кілька груп розвиваючих ігор для дітей з синдром гіперактивності, які
можуть чергуватися в структурі єдиного ігрового сюжету спеціально організованих
занять, а також включатися у зміст вільного часу в школі і вдома: 1.Ігри
на розвиток уваги, диференційовані
по задіяним орієнтовним аналізаторах (зоровий, слуховий, вестибулярний,
шкірний, нюховий, смаковий, тактильний) та з окремих компонентів уваги
(фіксація, концентрація, утримання, переключення, розподіл); (стійкості,
переключення, розподілу, обсягу).
1.
Ігри
на подолання расторможенности і тренування посидючості (що не вимагають напруги
активної уваги і допускають прояви імпульсивності).
2.
Ігри
на тренування витримки і контроль імпульсивності (Що
дозволяють при цьому бути неуважним і рухомим).
3.
Три
види ігор з двоєдиної завданням (потребують бути одночасно уважним і стриманим,
уважним і нерухомим, нерухомим і неімпульсівним);
4.
Ігри
з триєдиної завданням (з одночасною навантаженням на увагу, посидючість,
стриманість).
Перспективним представляється підбір відповідних комп'ютерних
ігор, вельми привабливих для дітей, які можуть використовуватися
як для динамічної діагностики різних характеристик уваги (Тамбов А.Е. і співавт., 2001), так і для
його розвитку. Розроблені нами гри пропонувалися дітям з СДУГ з
урахуванням проведеного якісного аналізу їх когнітивних, поведінкових і особистісних особливостей. Тобто,
фактично, кожній дитині пропонувався свій набір ігор, найбільш адекватний його
порушень. Ігри складені таким чином, що при невиконанні ігрової задачі
дитиною, її можна полегшити, змінити, зробити більш доступною для виконання на
даному етапі. Те ж відбувається при хорошому виконанні гри дитиною: гру
можна ускладнювати, додавати нові правила, умови гри. Таким чином, з
одного боку - гра стає для дітей знайома й зрозуміла, а з іншого - не
приїдається з часом. Коли діти починають успішно справляти з кожним
окремим видом ігор (ігри на увагу, ігри на подолання рухової расторможенности,
гри на посидючість), то психолог (педагог,
вихователь, батько) вводять гри з двоєдиної завданням, а потім і з триєдиної
завданням. Ігри виконуються спочатку індивідуально з кожною дитиною,
пізніше краще використовувати групові ігрові завдання, в яких діти не тільки
продовжують розвивати всі порушені компоненти уваги, долати імпульсивність і
стримувати рухову розгальмування, а й вчаться взаємодіяти з іншими людьми,
враховувати їх особистісні особливості. Ці ігри можуть проводиться як на
спеціальних заняттях психологом, так і вчителем на уроці під час так званої
"фізкультхвилинки", а також батьками гіперактивного дитини в домашніх
умовах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий