ДЦП та його форми

Дит́ячий церебр́альний пара́ліч (ДЦП) є узагальнюючим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м'язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути видимими відразу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за всіх досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами та координування роботи м'язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.

 Залежно від причини виникнення та локалізації основних порушень мозку формуються різні клінічні форми. Згідно з класифікацією, запропонованої К.О.Cеменовою (1978 р.), виділяють 5 основних форм ДЦП:

• спастична диплегія

• спастична геміплегія

• подвійна геміплегія

• гіперкінетична форма

• атонічно-астатична форма

Найбільш поширеною формою ДЦП є спастична диплегія (двосторонній параліч однойменних частин тіла). Це так звана «хвороба Літтля», спричинена переважно передчасними пологами. У дітей зі спастичною диплегією спостерігається тетрапарез (ураження всіх кінцівок), при якому значно більше уражені ноги, ніж руки. Тонус м’язів кінцівок підвищений. З часом можуть виникнути контрактури – стійкі обмеження активних і пасивних рухів у суглобах.

Інтелект у більшості дітей збережений, хоча у 15-20% дітей цієї групи визначається легка розумова відсталість, у 30-40% – затримка психічного розвитку, у 60-70% – виявляється дизартрія (порушення звуковимови внаслідок паралічу артикуляційних м’язів). Це перспективні у плані розвитку діти, які переважно навчаються в школах за загальноосвітньою програмою, можуть поступати у вищі навчальні заклади та опанувати різноманітні професії.

Спастична геміплегія характеризується сторонністю процесу (ураженням м’язів однієї половини тіла). Виділяють правосторонній і лівосторонній геміпарези. При цій формі спостерігається значне ураження руки і меншою мірою – ноги.

Мовлення та інтелект зазвичай збережені. Може мати місце дизартрія. У таких малюків частіше, ніж у дітей з іншими формами, порушується оптико-просторовий гнозис, і виявляються складні порушення емоційно-вольової сфери. Часто спостерігаються епілептичні напади.

Подвійна геміплегія є найтяжчою формою ДЦП, оскільки має місце тетраплегія (ураження рук і ніг), рухові можливості практично відсутні. Руки уражені більше, ніж ноги. Цим хворим недоступні навіть елементи самообслуговування.

У більшості випадків виявляється розумова відсталість тяжкого і глибокого ступеня, у 70-80% – судомні напади. Ця форма прогностично найменш сприятлива.

Гіперкінетична форма характеризується невимушеними насильницькими рухами на зразок хореатетоза, хореїчного гіперкінеза, подвійного атетоза та ін. Гіперкінези з’являються з 6-12 місяців. Вони посилюються при спробі цілеспрямованих рухів та психоемоційному напруженні дитини.

Мовлення у таких дітей дизартричне, але інтелект, здебільшого, високий і вчаться вони за програмою масової школи. Виникають труднощі, пов’язані з письмовою діяльністю.

Атонічно-астатична форма характеризується гіпотонією м’язів тулуба і кінцівок за наявності високих сухожильних рефлексів, атаксії (порушення координації) та інших проявах мозочкової недостатності.

У дітей, з переважним ураженням лобних долей, у 75-80% має місце затримка психічного розвитку або розумова відсталість.