Головна проблема для дітей з порушенням слуху – отримання
інформації в тому ж обсязі, що й решта учнів. Найкраще, аби дітям цієї
категорії у звичайній школі допомагали навчатися сурдопедагоги чи
сурдоперекадачі. Але, ймовірніше, до звичайної школи прийде дитина, яка вже
володіє навичками спілкування: може говорити, трохи чути і читати по губах.
Перед тим, як почати її навчати, з’ясуйте, якими навичками вона володіє, як
краще організувати навчальний процес і її спілкування з однолітками.
Спілкуючись із дітьми з порушеннями слуху, потрібно
говорити дуже чітко (однак, не потрібно кричати), не забувати дублювати сказане
(письмово чи перефразовуючи інформацію), особливо якщо справа стосується
термінів, правил, інструкцій тощо. Навчальні фільми, по можливості, мають
супроводжуватися субтитрами.
Для того, щоб діти з порушеннями слуху краще
орієнтувалися, у класі варто встановити сигнальні лампочки, що сповіщатимуть про
початок і кінець уроку. Дитину із порушенням слуху краще посадити за першу
парту. Місця для тих, чий слух знижений значною мірою, можуть бути обладнані
електроакустичними приладами та індивідуальними навушниками.
Поняття «порушення слуху» часто використовується
для описання широкого діапазону розладів, пов'язаних зі зниженням слуху, що
включає і глухоту. 6 із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в 1 із
6 фіксують глухоту.
Серед поширених причин зниження слуху можна
назвати: пологові травми, інфекційні захворювання, отити, запалення, наслідки
вживання певних медичних препаратів тощо.
Глухота визначається як
цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого
сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.
Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі) мають слух, який з
допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих
та самостійно опановувати мовлення (хоч і певною мірою спотворено). Загалом,
діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж
90 дБ - вважаються глухими (за педагогічною класифікацією).
За статистичними даними близько 10-12%
населення має той чи інший ступінь зниження слуху.
Частково зниження слуху компенсується
слуховими апаратами та кохлеарними імплантами. За належних умов навчання у
дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається
мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних
школах, отримувати вищу та професійну освіту.
Водночас, необхідно враховувати певні
особливості учнів з порушеннями слуху. Деякі слабочуючі можуть чути, однак
сприймають окремі звуки спотворено, особливо початкові і кінцеві звуки у
словах. В цьому випадку потрібно говорити дещо гучніше і чіткіше, добираючи прийнятну
для учня гучність. В інших випадках потрібно знизити висоту голосу, оскільки
учень не в змозі сприймати на слух високі частоти. В будь-якому випадку вчитель
має ознайомитися з медичною карткою учня, проконсультуватися зі шкільним
лікарем, отоларингологом, сурдопедагогом, логопедом, батьками, вчителями, у
яких навчався учень у попередні роки щодо створення та дотримання особливих
умов його навчання. Порадьтеся з фахівцями стосовно можливостей індивідуального
слухового апарату учня, спеціальних вправ для розвитку мовного дихання,
відпрацювання вимови.
Комментариев нет:
Отправить комментарий